Неня

16.09.2019


Хтось жив - про гідність
ні сном ні духом
(приспав нечистий).
Хтось - ніс розруху
і мор, і голод
у рідне місто...
Хтось їв пігулки
міцні від серця
(бо, стерво, тисне)...
Хтось - грав на тому,
що нині зветься
«патріотизмом»
і розбрат сіяв
(так героїчно!)
у соцмережах...
А дехто - вірний,
але не вічний -
жив, як належить.
І дивувався,
що присудили
звання Героя:
«Я ж просто землю,
мов неню рідну,
закрив собою!
І це природно,
що присвятив їй
останній подих...
Я розумію,
що був потрібний.
У чому «подвиг»???
...Яка матуся
промовить чесно:
«Іди, бо треба!
Зроби, синочку,
посильний внесок
у мирне небо...»?
...Землі по спині
повзли мурашки...
Стоклята зброє!!!
Назвати легко -
страшенно важко
зростить героєм.

Тетяна Яровицина