ВІРШІ з "Тендітної Сили"

 


Не задля слави
котиться Славута
і напуває землю пресвяту,
коли вона,
приймаючи покуту,
в стражданнях терпить -
мовчечки! - біду...
Не задля благ
«горять» ентузіасти -
заради світла
і прозріння! Бо,
коли всі інші
звикли красти й клясти,
вони дарують
Віру і Любов.
І не питають...

Тихо!
Батько іде...
А іти чоловіку несила -
Інститутською вгору,
кривавії сльози п'ючи...
Він кремезний такий!
А от горе взяло - і убило...
Був синочковим батьком -
тепер залишився
нічий.
Ця непевна хода...
Не вбачаймо у ній алкоголю,
бо вже звикли дивитись,
як горе хитає людей...

А він іде, покинувши кохану,
туди, де звірство й людяність зійшлись.
А він іде долати нездоланне,
забувши про намріяне колись.
Він ще не знає про фантомні болі.
Він повний сили, віри і снаги
та відданий країні і любові.
І навіть поважає ворогів...

Неня

16.09.2019

Хтось жив - про гідність
ні сном ні духом
(приспав нечистий).
Хтось - ніс розруху
і мор, і голод
у рідне місто...
Хтось їв пігулки
міцні від серця
(бо, стерво, тисне)...
Хтось - грав на тому,
що нині зветься
«патріотизмом»
і розбрат сіяв
(так героїчно!)
у соцмережах......


...Внучку мій! Дідуньо твій Павло
у бою із кривдою загинув,
стоячи за неньку Україну
на війні... якої «не було».
Бабу при надії полишив -
батько твій Павло на нього схожий -
тА, йдучи з малям у світ ворожий,
доста надивилась чорних жнив!..
Вилюднів синок - Афганістан...
Чи ж могла селянка-мати знати,...


За життя моє, за «третє око»,
що блукає ген за небокраєм,
друже мій, суди мене жорстоко!
Хай твій суд навпіл переламає...
Ти ж бо з тих, що із завзяттям Лiнча
судять Всесвіт зі своєї ніші.
I нехай складуся вдвічі, втричі, -
знай: від того стану лиш сильніша.
Отака я. Всіх перепросила -...

Україна

16.09.2019

Україна - це вибір:
чи - сином землі, чи - ніким.
Україна - це МИ,
а не поділ на Я і Край-Мене.
Україна - це мур,
що стоятиме сотні віків.
Україна - це світ
не відкритий, тому - незбагненний.
Україна - це вчинок.
Це - сум відчайдушних вагань:
другу допомогти, ...

Я чую, як зріє слово,
вростаючи в землю нашу...
Моя невгамовна доле,
з ним клопоту - ого-го!..
«У слові - життя основа. -
досвідчені люди кажуть. -
То ж треба створити поле
довкола слова свого,
аби воно мало силу.»
І от я у центрі поля
натхненного, золотого
під небом синім стою -...

Цілком природно, що часом нам доводиться починати з білого аркуша. Життя. Чи книгу. Чи передмову до неї. За буремних часів «білий аркуш» доля видала і мені.