Тетяна Яровицина (Тендітна Сила)

(поетеса, перекладачка, редакторка, провідниця творчого струму... )

Народилася в місті Києві. Наперекір літературним здібностям здобула технічну освіту й 17 років життя присвятила інженерії в енергетичній сфері. Нині шукаю себе у царині "людина-людина". Кохаюся в поезії, літературі. Щиро пишаюся своїми творчими побратимами, їхніми сутнісними здобутками. Чим можу, допомагаю.  

Уболіваю за становлення української нації, рідної мови та культури. У 2014 році свідомо перейшла на українську. Є співорганізатором літературно-просвітницьких проєктів, зокрема міжнародних, і волонтеркою у царині культури. 

Лавреатка і дипломантка низки всеукраїнських фестивалів поезії та авторської пісні. Авторка книжок «Тендітна Сила» (2017), «Я буду тінню твоєю, Світе!..» (2019), «Я Є» (2025), співавторка колективних збірок поезії, публікацій у часописах, авторка текстів пісень. Так сталося, що багато хто з читачів і друзів став лагідно називати мене Тендітною Силою. 2022 року з’явилося непереборне бажання взяти цей вислів за псевдонім, адже прізвище, котре я дістала від батька, увійшло в жорсткий конфлікт з моїм теперешнім світоглядом. Але наразі твори друкуються під моїм власним прізвищем.

Електронну збірку поезій «Я Є» (2022) завершила укладати у вимушеній еміграції та подарувала друзям на свій день народження, що співпав з періодом блекауту української енергетичної системи внаслідок ворожих обстрілів. Вона планувалася своєрідним вибраним з усієї українськомовної творчості. Друкована версія «Я Є» (2025), що опрацьовувалася вже в Україні, вийшла у дещо зміненому вигляді. А ось робота над Вибраним ще попереду. Розділ присвят також планується окремою книжкою.

Упродовж 2014 - 2019 разом із друзями здобула незабутній досвід перекладу українською творів для дітей, подарований книжкою «Рассказики о Мышонке» (автор В'ячеслав Купрієнко), багатj] на творчі несподіванки й неологізми. Оскільки у автора з винахідливістю все гаразд, книжку рекомендовано Академією безжурних наук, дитячих питань та дрібничок. 

У 2019 році результатом нашої гуртової співпраці (осн. переклад. - Т. Яровицина, І. Рубцов) став вихід друком українськомовного видання «Мишасько і розгардіяш» (Київ, "Гамазин"). Українськомовна версія Мишаська, без перебільшень, вдалася. Перший наклад розлетівся. Згодом її було перевидано більшим накладом, і той також розійшовся. Українські дітлахи полюбляють Мишаська, аж настільки, що беруть із собою до бомбосховищ. Дуже тішить те, що і попри лихоліття, плоди твоєї праці творять маленькі дива за тисячі кілометрів від тебе. 

Не обійшлося і без редакторської ролі. Після початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну світ побачила друга книжка про винахідливого мишика «Мишаськів догоридриґ» (Київ, "Гамазин", 2022), написана українською мовою. Упродовж підготовки її до друку мені пощастило курувати роботу редакторської групи (в минулому - перекладачів, співтворців "Розгардіяшу"). Паралельно редагувала ще кілька книжок українських авторів. Дуже важливо, тримати той фронт, який тобі під силу.

Інтерв’ю тут:
"Культура і Життя"
"Емігрантське Радіо"

Десь у минулому житті, як німий докір мені теперешній, залишилися російськомовні книжки «Контрастьі» (2011), «Раньше я знала все. Стихи на забьітом язьіке» (2009-2014). Але це був етап розвитку особистості, який немає сенсу спростовувати, тож, даруйте, вже як є. Тішуся тому, що наклади були невеликі.