Сильні духом. Мами

💙💛 Мала честь долучитися сьогодні до знаменної події - закриття фотовиставки "Сильні духом. Мами". Виставку у Музеї шістдесятництва було відкрито напередодні Дня Незалежності, а доти вона вже об'їхала Україну - з тим, щоб нагадати українцям, що в країні досі точиться війна і уже понад 6 тисяч осіб у нашій державі отримали статус «член родини загиблого військовослужбовця», серед них чисельна категорія - матері.

З метою вшанування членів родин загиблих, привернення уваги громадськості до проблем їхньої психологічної та духовної реабілітації та до вшанування пам'яті полеглих за Україну Героїв організовано цей соціальний проєкт, ініційований Департаментом військового капеланства УГКЦ у рамках проєкту духовно-психологічної опіки, підтримки та реабілітації родин загиблих військовослужбовців, а також за підтримки Всеукраїнської громадської організації «Ветеранське братерство».

Вступне слово взяла глибока й небайдужа людина, директорка Музею Шістдесятництва пані Олена Лодзинська , яка розповіла про цей приголомшливий проєкт, який Музей вдячно приймає у себе нині, проговорила його суть і послання.

Життя триває - промовляють світлини дванадцяти мам з різних куточків України, які втратили синів на війні, але знайшли сили жити далі і стали підтримкою та прикладом для інших, займають активну громадянську позицію. А дизайнерки одягу Ольга Бунеску та Лідія Лущик, візажистки Олена Тулапіна та Оксана Мороз і дизайнерка головних уборів Ірина Підліпска створили їм вишукані образи, які закарбувала на фотографіях Мирослава Марциненко, щоб довести - українки навіть у горі прекрасні.

На зустрічі була присутня пані Олена Панасенко, Мама полеглого воїна, водія 1-ї мотопіхотної роти 25-го батальйону "Київська Русь" Василя Панасенка (1983 р.н.). Сильна Мама розповіла про двох своїх захисників: сина та чоловіка, які не лишилися осторонь війни, і про те, що син Василь після важкого поранення повернувся на місце бойових дій, а вже за три місяці, у грудні 2016 року, загинув на Світлодарській дузі.

Також пані Олена з неймовірною теплотою розповіла про кожну з мам-учасниць Проєкту та, власне, про його натхненницю - пані Наталію Дубчак, працівника Департаменту військового капеланства УГКЦ і маму полеглого у боях за Дебальцеве молодшого сержанта 95-ї аеромобільної бригади Олександра Єрощенка (1982 р.). Їхніх синів поховано поряд - на Алеї Слави м. Ірпеня. Ці двоє мам називають себе щасливими, адже на відміну від багатьох інших, мали змогу ховати своїх дітей у відкритих гробах...

Я мала честь долучитися до цієї щемкої зустрічі читанням власних поезій (щиро вдячна за запрошення) та послухати вірші у виконанні поета Василя Солов'я і незабутні пісні творчого дуету Нелі Франчук та Григорія Лук'яненка.

На душі й важко і світло від почутого і побаченого. Добре бачити світло цих сильних і нескорених жінок; гірко, що на Мамах полеглих Героїв лежить непроста місія нагадування українцям, що війна триває, адже багато хто з нас старанно уникає цієї теми.

Отакий видався мій перший з початку пандемії приватний вихід в люди. Про одне жалкую, що не було під рукою професійної камери. Одна надія на серце.

* * *

Він не хотів би, Мамо, Ваших сліз -
повірте сину! -
у запальному серці гадку ніс,
що Ви красива!
За цю красу і щастя йшов на страх...
За Вас, Матусю!
За світ гостинний в Маминих очах,
за велич в русі...

І, попри долю віддано-хистку,
як вічне Чудо,
він завжди Вас любитиме - таку,
і поряд буде!
Любов - єдина сила на землі,
що не вмирає,
а ми - лиш гості, літні чи малі,
у Небокраю.

І хай доба зневіри на порі,
ми тут, єдині:
нам всім украй потрібні Матері.
І Україні...
Бо хто ж любов'ю зросить кожну мить,
насіє квіти?!
Тому яснійте, Матінко, й живіть -
вчіть Світ любити!

...Він не хотів би, Мамо, Ваших сліз!..

Тетяна Яровицина