Відчуй усе!..

Раптова зустріч.
- ТИ? Невже?! Дива...
Та де?! В курортнім місті. На базарі.
(Таке з людьми трапляється, бува.
Та й інше - теж. Сто років, як не в парі).

- ...Які ж у тебе очі голубі!
Повір, таких ні в кого більш немає!
П'янка блакить... А в ній - знайомий біль.
- То як життя? - півголосом питаю. -

Оце спіткання! Справжнє диво з див:
я, ти, життєве й календарне літо...
- Я це життя ніколи не любив, -
одказує твій погляд сумовито.

- А я - люблю!!! Немає таїни -
обидва ми в цім світі нетутешні.
На черешневу повінь озирнись, -
відчуй усе, про що мовчать черешні!

Ми без жаги - плоди без кісточок.
Продовження... чи є щось важливіше?!
Хай де-не-де і вкрався хробачок,
плоди на смак солодші і зріліші.

Для них секунди наші - то літа!
Невдовзі - тихий шелест падолисту...
Забудь мене. Натомість пам'ятай:
любить життя - це... як черешні їсти.

Тетяна Яровицина